Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 573 682 сторінки, 138 442 книжок, творів, документів та інших текстів, 1982 авторів та авторок.

Календар

7 жовтня

1794 — народився Вільгельм Мюллер, німецький поет
1849 — помер Едгар Аллан По, американський поет і письменник
1859 — народився Сергій Гамченко, український археолог
1890 — народилась Ольга Багалій-Татаринова, український історик, архівіст, бібліограф
1897 — народився Михайло Островерха, український письменник, перекладач, фольклорист, мистецтвознавець, громадсько-просвітній діяч
1902 — помер Тадей Рильський, український культурно-освітній діяч, етнограф
1952 — помер Іван Копач, український педагог, мово- та літературознавець
1953 — померла Софія Тобілевич, українська письменниця-перекладачка

Вибрана проза

Людина юрби. (Харків, 1928) Едгар Аллан По
… З нетерпеливим жестом подорожній повернув у бічну, досить малолюдну вулицю. Вниз по ній, щось коло чверти милі, він рушив із швидкістю, якої мені й не снилося побачити в такого старого — і мені було нелегко його переслідувати. За скільки хвилин ми дісталися до великого залюдненого базару, з яким незнайомець очевидно був добре обізнаний; і первісна поведінка знову з'явилася в нього, коли він протискувався взад і вперед без видимої мети через натовп покупців та продавців. Протягом півтори години чи коло того, що ми провели в тім місці, я мусив бути дуже обережним, щоб не згубити його і тимчасом не притягти його уваги. На щастя, на мені були кавчукові калоші — і я міг іти абсолютно безшумно. Ні разу він не побачив, що я стежу за ним. Він увіходив в одну крамницю по другій, не прицінявся ні до чого, не сказав ні одного слова і дивився на все дикими, порожніми очима. Я вкрай був здивований його вчинками й твердо постановив, що не покину його, поки не вдовольню хоч почасти свою цікавість що до нього.

читати далі…

Вибрана поезія

Едгар Аллан По

Доля. (Київ, 1985)

АННАБЕЛЬ-ЛІ

Все те сталось давно,
Дуже сталось давно,
В королівстві морської землі:
Там жила, там цвіла
Та, що завжди була,
Завжди звалася Аннабель-Лі.
Ми кохались удвох;
Те кохання обох
Нас держало обох на землі.

Ми, як дітки, собі
Не давались журбі
В королівстві морської землі;
Ми кохались не так,
Як кохається всяк, —
Я та любонька Аннабель-Лі.
Покохалися ми:
Серафими сами
З неба заздрити нам почали.